Миті, що визначили майбуття
Вікопомне загальнонаціональне опитування щодо проголошення незалежності України було проведене 1 грудня 1991 року. На референдумі український народ мав відповісти на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акта, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. В опитуванні взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».
Українці обрали волю.
Було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».
Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.
У Києві ідею незалежності України підтримали 92,88 відсотка виборців, у Донецькій області – 83,9%, в Луганській – 83,86%. А в Автономній республіці Крим сказали «Так» незалежності Української держави 54,19% виборців, тоді як у Севастополі показник був вищим – 57,07%.
Тільки після 1 грудня 1991 року Україну почали визнавати інші країни світу:
2 грудня – Канада та Польща,
3 грудня – Угорщина,
4 грудня – Латвія та Литва,
5 грудня – РФ, Аргентина, Болгарія тощо.
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких очільником був обраний Леонід Кравчук (61,59 відсотка голосів). Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%). Загалом балотувалися 6 кандидатів.
Референдум 1 грудня є історичною та епохальною подією попри кон’юнктурні ігри вищого керівництва тодішніх радянських республік.
професор Олексій Шевченко, “Роздуми про Всеукраїнський референдум…”
На виборах президента він здобув третій результат – 4,49 голосів виборців. Загалом на посаду глави держави балотувалися 6 кандидатів
В’ячеслав Чорновіл здобув другий результат на виборах президента – 23,27% голосів виборців
“Більшість із учасників референдуму, які дали позитивну відповідь, за своїм світоглядом не були аж ніяк прихильниками української національної ідеї, і поділяли радянську ідентичність. Тому для них незалежна Україна сприймалася, як зручний «уламок Імперії» і саме тому вони і обрали Першим Президентом партійного функціонера, який більше відповідав їх ідентифікаційній Матриці, ніж незрозумілі та чужі «націоналісти». В результаті на теренах України сформувалася не національна республіка на кшталт балтійських з європейськими нормами права та демократичними цінностями, а типовий пострадянський олігархічний режим з відверто авторитарними тенденціями, близький до Росії, Білорусі та Казахстану”
професор Олексій Шевченко, “Роздуми про Всеукраїнський референдум…”
На одній з виборчих дільниць на Всеукраїнському референдумі за незалежність України та президентських виборах. Київ, 1 грудня 1991 року
