«Крошка сын к отцу пришел и спросила кроха…» (с)

Перед новим роком FB знищив акаунт Марії Мадзігон. Її просто випиляли із соцмережі. Потім те саме зробив Інстаграм і Твіттер. В той же самий час було блоковано або знищено десятки сторінок, що були критичними до чинної влади на Банковій, але абсолютно проукраїнськими по своїй суті. Чому так сталося? Хтось десь вирішив, що є підстави вбити віртуальне дзеркало фізичної особи. Вирішив і вбив. Хтось. І байдуже, чи причиною стала хмара бот-скарг, чи тупість адміністратора (який дупля не ловить в політичних нюансах України, бо сидить на іншому боці глобуса), або просто вплив спецслужб (якщо росіяни можуть взяти під контроль свої соцмережі, то чому те саме не під силу комусь іншому?) – було б бажання, або… просто власник соцмережі вирішив, що «добро», це от так, а «зло» – все що інакше.

Так наразі виглядає акаунт Марії Мадзігон

Хто не погодився? Як це ти проти офіційної версії «добра»? Будеш покараний або знищений. Віртуально, але будеш.

Інший бік глобуса – купа, здавалось би, притомних людей млосно посміхаються «так тому Трампу і треба, докувікався». Керівники соцмереж показали, хто в хаті штани носить, але чи є підстави для втіхи? Давайте абстрагуємося від прізвищ і конкретики ситуацій? Не на довго…

Журналістка Марія Мадзігон

Умовна країна Y. Хтось, хто має доступ до кнопки, вирішує, що синє, це правильно. Це добро. А червоне, це не правильно – зло. Все має бути синім, бо так вирішив хтось. Ти вважаєш інакше? Байдуже – ти не вписуєшся у формат дозволеної версії «добра». І ті, хто з тобою разом не люблять синій – апріорі неправі – вони ж теж люблять червоне. І от хтось, хто має доступ до кнопки, вирішує – знищити тебе, бо ти «червоний» (пояснення, навіщо знищити можна міняти). Через суд? Ні. Просто витерти тебе із реальності. Що? Ти маєш мільйони послідовників, які теж уподобали не синій, а червоний? Байдуже – Хтось, Хто Володіє Доступом До Кнопки любить синє. Офіційна ідеологія – Добро = синє. «Доступ до кнопки» – вплив на медіапростір. Газети, телевізор, інтернет.Так виглядає тоталітаризм. Тільки за часи Сталіна неугодних ретушуванням прибирали зі світлин поруч із вождем, виймали їх книги з бібліотек, табуювали згадку про фізичну особу. То в епоху цифрового світу, людину можна знищити просто видаливши її із соцмереж. Ти не любиш червоний? Ти за синіх (картатих, білих, … )? Бан. Деліт.

І тут повертаємося до суті «підстав» для видалення… Нагадайте, чи було публічно показово видалено когось із представників демократичної партії під час BLM-істерики? Можливо якийсь мер, який закрив очі на погроми, мародерство і декласування поліції, був покараний небуттям володарями Фейсбуку, Твіттера чи Інсти? Ні. А штурм органів місцевої влади (зі зброєю), знищення території представників закону (дільниці, машини, люди), зрештою повний ігнор погроз з боку Чорних Пантер… Що там адміни Фейсбуку чи Твіттеру? Писали коментарі «обережно насилля\маніпуляція\брехня», банили ватажків дебошів, знищували усі профілі? Ні. А чому?

І справа тут не в Трампі, його інфоповедінка, це результат і наслідок соцмережевих реалій – не він встановив звичку, що будь-яка бздура стає хайпом і новиною. Так, епатажний популіст задурив голову мільйонам людей і просто видаленням проблеми не вирішиш, це лише додасть образи і… агресії, а значить нестабільності. Хтось скаже, «стривай, але він неадекватушка, маріонетка Путіна, замахнувся на демократію». Еммм, все так – чорт. Але демократія, це процедури, тобто закон, правила. Порушив – маєш бути покараним згідно закону. Не рішенням богів ФБ, Тві, Інста, а СУДОМ! Не на підставі часто ідіотських соцмережевих правил, а на підставі ЗАКОНУ. Із обвинуваченням, захистом, доказами. Цього не сталося.

“Забанений” Президент

Чи виграли від історії демократи? Ні. Завтра зміниться реальність і в ролі неугодних опиняться вони – бан, деліт. Чи виграла від історії демократія? Ні. Громадяни мають усі права обговорювати свої погляди, спілкуватися зі своїми лідерами. Чи виграла інформаційна безпека як явище? Ні. Маніпуляції Трампа, російська тактика стравлювати в соцмережах опонентів, підміна понять, це ЗЛО, як зустріло у відповідь інше ЗЛО – цензуру з боку соцмереж. Архітекторів цифрової реальності можна вже офіційно вважати політичними гравцями? Чому ні? Мережі, це тепер не форум, де громадяни планети обмінюються інформацією, це тепер місце для дозволеної версії Добра? Імітація плюралізму, емоцій, думок – все в межах дозволеної рамки?

А хто ж виграв? Тільки не смійтеся – Росія (ну решта, кому вигідний хаос). Імперія Зла зараз найбільший інвестор в побудову альтернативних реальностей.

Ні, звісно, правила існування в цифровому інфопросторі треба міняти. Демократія, це не вседозволеність. Вводити в оману мільйони, щоби конвертувати це у владу чи гроші – зло. От тільки тут треба або штани вдягнути, або хрестик зняти – правила (закони) мають бути однаковими для усіх. Бо раптом рівновіддаленість, виявляється, не працює. І «я просто повідомляю інформацію, я ні за кого», раптом, починає грати ЗА одних і ПРОТИ інших.

І якби Фейсбук і Твіттер були б адекватні під час BLM, в реагуванні на російські інформаційні маніпуляції та її агресію, то і тепер мали б більше морального права втручатися. А так…, виходить, Добро завжди перемагає зло – хто переміг, той і добро – переможців же не судять.

Так ось він який світовий інформаційний більшовизм – партія у нас одна, а стукати треба частіше? Виходить вбити дракона неможливо?

Чи ложки таки не існує і якщо хочеш її зігнути, треба змінити своє ставлення до неї?

P.S. для прямолінійних – мова не про те, що Трамп (чи хтось інший) хороший\поганий, мова про те, що коли керманичі соцмереж і люди на медійній кнопці починають визначати, що є добро, а що зло… інакше бан і деліт, це вже інформаційна диктатура.

Джерело: Віталій Гайдукевич, Facebook