Творча манера Олександра Антонюка, цього філософа з пензлем у руці вражає дивовижними персонажами, особливою контрастною кольоровою палітрою, щирістю і теплом своїх полотен. Релігійні, історичні, фантастичні сюжети переплітаються в одну казку, що розповідає глядачеві художник-казкар: хто бачив хоч одну його картину, ні за що ні з ким Антонюка не сплутає. Від полотна до полотна на глядача дивляться добрі й розумні очі на відкритому обличчі – очі автора. У багатьох героїв картин Антонюка є подібність з їх творцем.
Антонюк Олександр Анатолійович народився 25 вересня 1971 року в місті Кам’янець-Подільський. Закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, факультет образотворчого мистецтва і креслення (1993- 1998). У 1991 році в місті Вінниці відбулася перша персональна виставка Олександра – «В золотому човні», що мала великий успіх; потім художник бере активну участь в обласних, загальноукраїнських і зарубіжних виставках.
Зараз Олександр живе і працює в місті Хмельницькому.
Роботи художника знаходяться в приватних зібраннях і різних галереях в країні і за кордоном. Олександр Антонюк – член Національної спілки художників України з 2000 року. Творча манера художника дуже своєрідна, він має «своє обличчя», відмінне від інших. І такій манері, подобається вона чи ні, безумовно, не можна відмовити в талановитості.
У полотнах Олександра явно простежується вплив іконопису і так званого наїву. Персонажі, хоча й зображені не в традиційній, реалістичній манері, але їх пластика і композиційне розташування на полотні, а також чудове колористичне рішення створюють враження цілісне і незабутнє, дозволяючи легко «прочитати» глибокий внутрішній зміст кожної картини. Недарма на Україні Олександра Антонюка називають «художник-філософ». На картинах видно якісь символи, залишені художником, стрілки, літери… Але найбільше вражають очі героїв картин цього художника. На відміну від осіб і фігур вони виписані дуже реалістично, персонаж часто «дивиться» прямо в очі глядачеві, що створює ефект «оживання».
Теми творчості Олександра Антонюка різноманітні, але основні – це релігійні, історичні і казково-фантастичні сюжети. На картинах на релігійну тематику показано епізоди і персонажі з Старого і Нового Завітів. Вони зображені художником з якоюсь особливою любов’ю, і в той же час – з благоговінням: це не ікони, але від них виходить тепло і світло.
«Творчість – цікава річ. Іноді ти, як радіо, налаштовуєшся на певну хвилю і транслюєш той потік, який через тебе йде. Наскільки людина багата на знання і відчуття, настільки вона може наповнити змістом певну форму. І чим більше людей відгукнуться на цю форму, наповнять її своїми думками, тим краще. Мистецтво – це провокація. Художник провокує людей на якість відчуття, думки. Якщо людину зачепило, значить, задум спрацював.» (Олександр Антонюк)
“Найпоширеніше запитання, яке ставлять художникам, це “яка ваша найулюбленіша картина?” Для мене найулюбленіша картина це та, зміст якої я розумію тільки тоді, коли я її закінчив. Щоб зрозуміти деякі свої картини іноді потрібні роки, а для деяких ціле життя…” (Олександр Антонюк)
«В складних речах людині легко заплутатися, відволіктися від основної думки на якісь деталі. А казка, як притча, – легка. Це образи, зрозумілі багатьом.» (Олександр Антонюк)
Автор тексту: Роман Свередюк
