«Наші концтабори були першими в Європі та проіснували близько 70 років», — із таким гаслом могли б виступати комуністи, якби не приховували своїх злочинів, стверджує український історик, громадський і політичний діяч Володимир В’ятрович

У той час, коли Гітлер ще тільки воював у званні єфрейтора на полях Першої світової, – пише на своїй сторінці у Facebook Володимир В’ятрович, – більшовики вже здійснили переворот і розпочали формувати власну пенітенціарну систему. У пригоді стали табори для військовополонених, що залишилися від імперії.

До міжнародного дня праці розповім вам про те, як у "союзі робітників та селян" насправді ставилися до людської праці….

Posted by Volodymyr Viatrovych on Friday, May 1, 2020

Першими мешканцями цих установ стали полонені більшовиками учасники російської громадянської війни. Одночасно створювали трудові концентраційні табори у віданні ЧК. Цю ідею висунув Володимир Ульянов-Ленін 9 серпня 1918 р.: «Необхідно організувати посилену охорону з добірно надійних людей, провести нещадний масовий терор проти куркулів, попів і білогвардійців; сумнівних помістити в концентраційний табір поза містом».

5 вересня 1918 р. Раднарком РРФСР ухвалив постанову «Про червоний терор», де, зокрема, зафіксовано появу нових каральних установ.

На території України перші концтабори більшовики розташували наприкінці 1918 — на початку 1919 рр. Саме в цей час вони розпочали неоголошену, гібридну, війну проти Української Народної Республіки.

Комісар Зусманович 16 лютого 1919 р. телеграфував усім військовим комісарам Полтавської губернії: «Наказую облаштувати концентраційні табори в повітах».

Декрет «Про табори примусових робіт» зобов’язав закласти їх у всіх губернських містах, не менше ніж на 300 осіб кожен, «як у межах міста, так і в маєтках, монастирях, садибах і т.ін., розташованих поблизу».

У 1920 р. за вказівкою Володимира Леніна утворюють концентраційні табори для заарештованих за «контрреволюційні злочини».

«…Ув’язнені голі, без білизни, сплять на голій цементній підлозі, роздягнені, босі, немає мила, немає дров для прання та лазні й ін. Не дивують шалені епідемії тифу усіх родів та інші інфекційні хвороби. Загрожує холера», — інформували з Одещини у 1921 р.

30 січня 1922 р. концтабори на окупованих Росією українських землях переформатували, а насправді, просто змінили назву — суть залишилася. Частину в’язнів відправили до відповідних установ на території Росії, а частину перевели до так званих ДОПРів (будинків примусових робіт).

На території України перші концтабори більшовики розташували наприкінці 1918 — на початку 1919 рр. Саме в цей час вони розпочали неоголошену, гібридну, війну проти Української Народної Республіки

Та історія на цьому не закінчилась, а тільки почалася. Незабаром на території Росії постав концтабір для політичних в’язнів, заарештованих і засуджених радянськими органами державної безпеки, — Соловецький табір особливого призначення (СЛОН). Далі буде епоха «спец», «особ» та інших «лагів». Розпочалася доба ГУЛАГу, яка для України закінчилась лише на початку 1990-х, коли із падінням Союзу вийшов на волю останній наш політичний в’язень.

Текст із проєкту “Тріумф людини. Українці, які перемогли ГУЛАГ” Центр Досліджень Визвольного Руху Український інститут національної пам’яті.
На сайті Інституту можна переглянути та завантажити виставку https://bit.ly/2SrS10J її або каталог https://bit.ly/2VS59OG.